часто я
я часто не розумію, ну от якого хріна...
це розуміння прийшло тоді, коли сьогодні я в таксі провтикав телефон. звичайний собі самсунг на дві картки – він нічого не вартий. точніше як – таксист з нього виручить гривень 50, але не більше. і тут я подумав "та йоб твою мать – та я б тобі 200 дав, якби ти мені його привіз назад". от не брешу – дав би, бо було
і от у цій усій каламуті я встиг подумати про все (так, у мене неповсякчасний розум) – і про політику я встиг, і про культуру, і про мою неньку окраїну.
я подумав: а якого, власне, хуя? от живу я, мислю, спеціалізуюся на перекладах. вмію редагувати та коригувати, то чому ж тоді всі ці уїбани поперед мене? на секундочку, подумав я, ану стійте, бо в мене кулемет і я вам дам піздюлєй.. а ні – виявилось, що у них папонька і демократичне суспільство! а чого мене одного має трахати демократичне суспільство, я що останній лох? я що понятій не знаю?
блін – та живи собі нормально, роби якісно те, що вмієш, і все буде заєбісь. але це не спрацьовує. спрацьовує тільки – я знаю цього уєба у вузьких джинсах, тому я заєбісь. блядь піздєц – подумав я.
після цього я вирішив, ага – зважився на вчинок, як якийсь троїцький з театру "лох" сказав – да я дам їм піздюлей. да, закатаю. хай всеруться, от чесно – захотілося переїбати кілька їбальників. бо якого власне хера я маю корячитися за телефон вартістю 200 гривень, коли якісь упиздні просувають свої нікчемні ідеї за мільйони?
я говорю не лише від свого імені. я знаю багато насправді талановитих людей, які отримують мізер за свої кремезну величну працю. коли я бачу, що їх ніхто крім власних учнів не цінує, я ціпенюю. не як цеппелін, а як бик. як тупий бик. і я дам бій цим хуям у вузьких джинсах. дам бій піздюкам у широких фраках. тим піздюкам, які не знають, як ці фраки носити. бонди йобані. уїбать би кілька разів.
а тут знов політика блядська виплила. ні лук*янов, ні янукович, ні найєм. всі вони уєби (сподіваюсь, хоч хтось зрозуміє, що ці образи узагальнюючі). всі вони позери і пішаки. тупі. може, хтось із них і може претендувати на роль слона, але явно не ферзя. хуї в цегейкових шапках. безвартісні. жодне їхнє слово вже не важить нічого. якнайшвидшої смерті – єдине, чого можу їм побажати (звісно, що в сенсі фігуральному (це для дебілоїдів)).
і останнє: любіть, блядь, жінок, якщо ви справжні чоловіки. любіть чоловіків, справжніх чоловіків!, якщо ви справжні жінки. будьте все ж людьми. будьте не політиканами, не журнулюганами, будьте лоюдьми. єдиний сенс вашого існування – любов. і єдине, на що ви в цьому світі можете сподіватися, єдине, чого справді варто добиватися, – це щира справжня беззастережна любов хоча б однієї живої людини до вашої кчемної чи нікчемної особи.
за це і вип*ю